Економіка Підприємства

Тема: Сутність, види та порядок проведення реструктуризації підприємства. Суть механізму санації.

Література

Основна

1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

1. Сутність та види реструктуризації.
2. Порядок проведення реструктуризації підприємства.
3. Сутність санації.
4. Порядок проведення санації.

1. Реструктуризація — це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення підприємства, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація підприємства покликана розв’язати два основних завдання: забезпечити виживання підприємства та відновити його конкурентоспроможність на ринку.

При оперативній реструктуризації підприємство розв’язує дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та поліпшення результатів діяльності. Період оперативної реструктуризації зазвичай триває три-чотири місяці і охоплює заходи зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збу- ту продукції та обороту капіталу.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його довготермінову конкурентоспроможність. Тому спочатку аналізується і оцінюється стан підприємства, потім визначається його стратегічна мета, розробляється стратегічна концепція розвитку, а також напрями її реалізації.

Часткова реструктуризація здійснюється для досягнення встановлених значень окремих показників (переоформлення боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо). Якщо проблеми підприємства суттєвіші, то воно потребує комплексної реструктуризації, насамперед фінансової, а також зміни трудової, технічної та технологічної політики, менеджменту тощо.

Управлінська реструктуризація пов’язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу підприємства з орієнтацією на конкурентоспроможне його функціонування, зміну організаційної структури, менеджменту, інноваційної та маркетингової політики.

Технічна реструктуризація спрямована на досягнення високого рівня виробничого потенціалу, технології, застосування ноу-хау, технічних інновацій, що дає змогу підприємству вийти на ринок з конкурентоспроможною продукцією.

Економічна реструктуризація підприємства спрямована на підвищення рівня його рентабельності, що залежить від його капітальних та поточних витрат (собівартості) на виробництво продукції, обсягів продажу, а також ефективної цінової політики.

Після фінансової реструктуризації підприємство матиме таку структуру балансу, за якої показники ліквідності й платоспроможності задовольнять вимоги ринку, позбудеться проблем з виплатою кредитів, відсотків на них тощо.

Організаційно-правова реструктуризація характеризується процесами корпоратизації, зміни організаційної структури та власника.

2. Можливі такі варіанти виконання реструктуризації:

1. • об’єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;
2. перепрофілювання підприємства;
3. виокремлення певних структурних підрозділів з метою подальшої діяльності;
4. виокремлення певних структурних підрозділів з утворенням нових юридичних осіб;
5. передання виокремлених структурних підрозділів у сферу управління іншого органу управління;
6. створення холдингової компанії з дочірніми підприємствами.

Форми і методи реорганізації структурних підрозділів підприємства визначають на основі аналізу умов їх функціонування. Особливу увагу при цьому звертають на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних потреб або соціально-економічних потреб регіону. Остаточно вибирають варіант ре- структуризації в результаті оцінки реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства.

3. Санація — це комплекс послідовних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на виведення підприємства з кризи з метою відновлення або досягнення ним високого рівня прибутковості та конкурентоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства та аналіз причин його фінансової кризи дають змогу дійти висновку щодо доцільності санації. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, а структура балансу незадовільна, то вірогідніше приймають рішення про консервацію або ліквідацію суб’єкта господарювання. Якщо ж підприємство може реально відновити зазначені харак-теристики, має підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямам економіки країни, приймається рішення про здійснення санації. Спочатку формулюються стратегічні цілі, а потім розробляється техніко-економічне обгрунтування санації та визначається тактика її здійснення.

4. Проект фінансового оздоровлення, як правило, розробляється у кількох варіантах. Для вибору певного варіанта застосовують такі критерії:

• максимальну прибутковість у поєднанні з мінімальними витратами;
• ризик неповернення вкладів;
• способи стягнення існуючої дебіторської заборгованості та варіанти списання власних кредиторських зобов’язань;
• підготовленість персоналу до пропонованих змін;
• можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту;
• конкурентоспроможність продукції та її частку в загальному обсязі продукції;
• гарантії соціального захисту персоналу;
• можливі екологічні наслідки (позитивні і негативні) реалізації певного варіанта проекту санації.

План фінансового оздоровлення (у формі бізнес-плану) містить такі основні етапи:

1. обгрунтування варіанта санації, розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів на здійснення санації,
2. термін реалізації плану та погашення інвестованого капіталу,
3. фінансові результати реалізації плану (чиста теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, термін окупності проекту).

Першочерговими заходами для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності підприємства можуть бути такі:

1. зміна складу керівників підприємства та стилю управління;
2. інвентаризація активів підприємства;
3. продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;
4. оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на виробництво;
5. продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств; продаж незавершеного будівництва;
6. обгрунтування необхідної чисельності персоналу;
7. реструктуризація боргів шляхом перетворення короткотермінової заборгованості в довготермінові позики або іпотеки;
8. запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;
9. вдосконалення організації праці;
10. капітальний ремонт, модернізація основних фондів, заміна застарілого устаткування.

Для визначення підприємств, які потребують державної фінансової підтримки, здійснюють державну експертизу санаційних проектів. Державна підтримка надається насамперед таким підприємствам:

• продукцію яких можна швидко реалізувати на споживчому ринку;
• які забезпечують обороноздатність та безпеку держави;
• характер виробництва яких пов’язаний з міжнародними нормами щодо техніки безпеки та екології (енергетичного атомного комплексу, виробництва радіоактивних матеріалів, зброї тощо);
• які необхідні для технологічної перебудови інших виробництв (створення та розвиток мереж зв’язку, інформаційних систем, сучасних транспортних систем);
• які випускають імпортозамінну або експортну продукцію;
• які забезпечують випуск енергозберігаючої техніки або працюють у галузі освоєння нових прогресивних технологій з метою підвищення продуктивності праці й екологічності виробництва;
• з широкими кооперованими внутрішньогалузевими та міжрегіональними зв’язками.