Економіка Підприємства

Тема: Інвестиції. Оцінка економічного використання в умовах ринку.

Література

Основна

1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

1. Інвестиції та їх класифікація.
2. Капітальні вкладення підприємства.
3. Джерела фінансування капітальних інвестицій.
4. Абсолютна ефективність капітальних вкладень
5. Коефіцієнти економічної ефективності капіталовкладень.

1. З метою ефективного функціонування підприємства здійснюють інвестиційну діяльність. Остання являє собою сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій.

Інвестиції – це довгострокові кладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку. Юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.

Законом України ”Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначено як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);
• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
• інші цінності.

Головна мета інвестиційної діяльності – підвищення вартості підприємства.

Всі інвестиції можуть поділятися на:

• Внутрішні (вітчизняні);
• зовнішні.

Внутрішні інвестиції поділяються на:

1. Реальні (виробничі) інвестиції – вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів. Реальні інвестиції називають виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво або капітальними вкладеннями.
2. Фінансові інвестиції – це використання капіталу для придбання облігацій, акцій та інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємствами. В умовах ринкової економіки найбільш поширеним видом фінансових інвестицій є купівля акцій з метою одержання доходу у вигляді дивідендів.
3. Інтелектуальні інвестиції – вкладення коштів у об’єкти інтелектуальної власності.

За цілями застосування інвестиції поділяють на:

• реінвестиції (зміна старих засобів)
• нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва, тощо).

За характером участі в інвестуванні виділяють на:

• прямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміють безпосередньо участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об’єкт.
• не прямі інвестиції. Непрямі інвестиції – це інвестиції, які пов’язані з інвестуванням, що опосередковуються інвестиційними або іншими посередниками.

За терміном інвестування розрізняють:

• короткострокові інвестиції.
• довгострокові інвестиції.

За формою власності інвестиції поділяють на:

• приватні,
• державні,
• іноземні,
• спільні.

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на:

• Реконструкцію;
• Розширення;
• Технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств;
• Заміна основних фондів, що вибули, новими.

До складу капітальних вкладень входять:

1. вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання);
2. вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які включаються до складу основних фондів;
3. витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов’язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об’єкта.

Етапи планування капіталовкладень підприємства:

1. обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період;
2. визначення джерел фінансування.

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

І – ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві ( відбувається просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір встановлюється на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його монтажу);

ІІ – попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має сенс нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом. Такий проект складається за розділами (зведені техніко-економічні показники; заходи по окремих напрямках технічного, технологічного та організаційного розвитку; потреба в устаткуванні);

ІІІ – попит на продукцію підприємства різко зменшився, вона втратила конкурентоспроможність. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції, при цьому необхідно здійснити повне переоснащення техніко-технологічної бази виробництва.

3. Джерела фінансування капіталовкладень можуть бути:

• Власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;
• Довгострокові кредити банків;
• Залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;
• Засоби державного бюджету (централізовані капітальні вкладення).

4. Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капіталовкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Її можна розрахувати за допомогою таких показників:

1. коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):

   $$Ер = \frac{ΔП}{K} $$

   або

   $$Ер = \frac{П}{К}, \frac{1}{рік}$$

   ΔП – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн..; П – загальна сума прибутку для новостворюваних об’єктів, грн..; К – загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн

2. абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

   $$Ер = \frac{П}{(Sсер + Sноз)}.$$

3. Строк окупності капіталовкладень (Тр) є оберненим показником до Ер:

   $$Тр = \frac{1}{Ер}, років.$$

   Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період (Наприклад Ен = 0,15). Якщо Ер>Ен то капіталовкладення вважаються доцільним.

5. Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибирати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (Зприв):

$$З_{прив} = Сі + Ен *Кі – мін., грн..$$

Сі – собівартість річного випуску продукції по і-тому варіанту капіталовкладень, грн..; Кі – капіталовкладення по і-тому варіанту, грн..; Зприв можуть визначатися і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається кращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних затрат (Ток.р) по певному варіанту обчислюється:

$$ Ток.р = \frac{(К2 – К1)}{(С1 – С2)}, років.$$

К1,К2 – сума капіталовкладень по першому та другому варіантах, грн.. С1,С2 – собівартість річного випуску продукції по першому та другому варіанту, грн..

Економічний ефект від прискореного введення в дію основних виробничих фондів і виробничих потужностей розраховується:

$$С_{приск} = Ен*Кф*(Тнорм – Т факт), грн.$$

Кф – вартість основних фондів, достроково введених в дію, грн..; Т норм – нормативний або плановий строк будівництва, років; Т факт – фактичний строк будівництва, років.