Економіка Підприємства

Спеціальність 071 "Облік і оподаткування"

Header image

Лекція №5

Тема: Форми та системи оплати праці. Продуктивність праці.

Література

Основна

  1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
  2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

  1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
  2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

  1. Сутність оплати праці та заробітної плати.
  2. Форми і системи оплати праці.
  3. Безтарифна система оплати праці.

1. Заробітна плата — це плата за використану працю, грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Цей особливий вид ціни ще називають ставкою заробітної плати.

Раціональна організація оплати праці на підприємстві дозволяє стимулювати результати праці і діяльність його працівників, забезпечувати конкурентноздатність на ринку праці, необхідну рентабельність і прибутковість продукції. Мета раціональної організації оплати праці — забезпечення відповідності між її величиною і трудовим вкладом працівника в загальні результати господарської діяльності підприємства. В основу організації оплати праці на багатьох підприємствах України покладені такі основні принципи:

  • здійснення оплати праці залежно від кількості і якості праці;
  • диференціація заробітної плати залежно від кваліфікації працівника, умов праці;
  • темпи росту продуктивності праці повинні бути вищими за темп росту середньої заробітної плати.

Організація оплати праці безпосередньо на підприємстві складається з таких основних елементів:

  • формування фонду оплати праці;
  • нормування праці;
  • встановлення тарифної системи;
  • визначення форми і системи заробітної плати.

Фонд оплати праці представляє собою джерело засобів, призначених для виплати заробітної плати. Нормування праці дає змогу визначити якість праці і індивідуальний вклад працівника в загальні результати діяльності підприємства. Тарифна система дозволяє співставити конкурентні види праці, беручи до уваги їх складність і умови виконання, тобто якість праці. Вона складається з таких основних елементів:

  • тарифної сітки, яка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.;
  • тарифних ставок; розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці;
  • тарифно-кваліфікаційних довідників, які поділяють різні види робіт на групи в залежності від їх складності.

Сьогодні підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки служать орієнтиром у процесі організації оплати праці.

2. На більшості підприємств діє дві форми оплати праці: погодинна і відрядна. Для погодинної форми характерні дві основні системи заробітної плати: пряма погодинна і погодинно-преміальна. При прямій погодинній системі заробіток (З п.пог) обчислюється за формулою:

$$З_{п.пог}=Ф_{міс}*С_{т}, грн., $$

де: Фміс — фактично відпрацьований час за період (місяць), год; Ст — годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.

При погодинно-преміальній системі заробіток (Зп.прем) обчислюється наступним чином:

$$З_{п.прем}=З_{тар}+Д, грн., $$

де Зтар — сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці, грн.; Д — сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата працівникам нараховується за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції. Вона має такі системи:

1) пряму відрядну, коли заробіток (3 п.відр) обчислюється за формулою:

$$З_{п.відр}=\sum_{i=1}^{n}{Pi}*N\phi_{i}, грн.,$$

де: Рі — відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./од.; NФі — фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час, од.; п — кількість видів виробів.

2) відрядно-преміальну, де сума заробітку (3в.прем) визначається із залежності:

$$Зв_{прем.}=З_{тар.в.}+Д_{в},грн.,$$

де 3тар.в — тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн.; Дв — сума преміальних доплат

3) відрядно-прогресивну, коли заробітна плата (Зв.прогр) обчислюється за формулою:

$$З_{в.прог.}=N_{вб}*P_{зв}+(Nф-N_{вб})*P_{підв},$$

де Nвб — вихідна база для нарахування доплат, (встановлюється на рівні 110-115% від запланованого обсягу випуску продукції), од./міс; Рзв — звичайна розцінка за один виріб, грн/од.; Nф— фактичний обсяг випуску продукції за місяць, од./міс; Рпідв — підвищений розцінок за один виріб, грн/од.;

4) акордну систему, яка передбачає встановлення розцінки не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням строку його виконання.

колективну систему (бригадну), коли спочатку розраховується заробіток всієї бригади (Збр), як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади.

3. На багатьох підприємствах в умовах переходу до ринкових умов господарювання знайшла використання безтарифна система оплати праці, за якою заробітна плата всіх працівників підприємства від директора до робітника представляє собою частку цього працівника у фонді оплати праці або всього підприємства, або окремого підрозділу. В цих умовах фактичний заробіток кожного працівника залежить від:

  • Кваліфікаційного рівня працівника (К).
  • Коефіцієнта трудової участі (КТУ).
  • Фактично відпрацьованого часу (Тф).

Кваліфікаційний рівень працівника підприємства встановлюється всім членам трудового колективу, включаючи директора, і затверджується радою трудового колективу, який сам вирішує періодичність визначення. КТУ (раз на місяць, на квартал тощо) і склад показників для його розрахунку. Він може підвищуватися на протязі всієї трудової діяльності працівника. Питання про включення спеціалістів або робітників у відповідну кваліфікаційну групу вирішує рада трудового колективу з урахуванням індивідуальних характеристик працівника.

Розрахунок заробітної плати при безтарифній системі проводиться в такій послідовності:

1) визначається кількість балів, зароблена кожним і-им працівником (цех, дільниця, бригада):

$$Б_{і}=K*Kф*КТУ, $$

де Бі — кількість балів; К— кваліфікаційний рівень; Кф — відпрацьована кількість людино-днів; КТУ— коефіцієнт трудової участі.

2) визначається загальна сума балів (Бсум), зароблена всіма працівниками підрозділу:

$$Б_{сум}=\sum_{i=1}^{т}{Б_{i}}$$

де: т — кількість груп однакових кваліфікаційних рівнів або чисельність працівників; Бі — кількість балів кожного з працівників.

3) доля (d) фонду оплати праці (ФОП), що припадає на оплату одного балу:

$$d=\frac{ФОП}{Б_{сум}} $$

4) заробітна плата i-го працівника (Зі):

$$З_{і}=d*Б_{і} $$

де: d — доля фонду оплати праці; Бі — кількість балів i-го.

Треба відзначити, що система кваліфікаційних рівнів створює більші можливості для матеріального стимулювання більш кваліфікованої праці, ніж система тарифних розрядів, при якій робітник 5-го або 6-го розряду вже не має перспективи подальшого свого росту, а отже, і заробітної плати. Кваліфікаційний рівень працівника може підвищуватися протягом усієї його трудової діяльності.

Різновидністю безтарифної системи оплати праці є контрактна система — укладання договору (контракту) на визначений строк між роботодавцем і виконавцем. В договорі обумовлюються умови праці, права і обов'язки сторін, режим праці і рівень оплати праці, а також термін дії контракту. Договір може включати як час знаходження працівника на підприємстві (погодинна оплата), так і конкретне завдання, яке повинен виконати працівник за визначений час (відрядна оплата). Основна перевага контрактної системи — чіткий розподіл прав і обов'язків як працівника, так і керівництва підприємства. Ця система достатньо ефективна в умовах ринку.