Економіка Підприємства

Тема: Кадрова політика підприємства. Продуктивність праці.

Література

Основна

1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

1. Кадрова політика підприємства.
2. Продуктивність праці.
3. Показники руху кадрів підприємства.

1. Під кадровою політикою розуміють систему політичних поглядів, ідей, принципів, які визначають основні напрями роботи з персоналом, її форми і методи.

Кадрова політика розробляється власниками підприємства, вищим керівництвом, кадровими службами для визначення генерального напряму і засад роботи з кадрами, загальних і специфічних вимог до них.

Основними цілями кадрової політики є :

• своєчасне забезпечення організації персоналом необхідної якості й у достатній кількості;
• забезпечення умов реалізації передбачених трудовим законодавством прав і обов`язків громадян;
• раціональне використання трудового потенціалу;
• формування і підтримання ефективної роботи трудових колективів.

Основні різновиди кадрової політики:

1. політика добору кадрів;
2. політика профнавчання;
3. політика праці;
4. політика формування кадрових процедур, політика соціальних відносин.

Загальними принципами кадрової політики для більшості підприємств є:

• справедливість,
• послідовність,
• дотримання трудового законодавства,
• рівність,
• відсутність дискримінації.

Чинники кадрового виробництва:

1) Зовнішні:

• національне трудове законодавство
• взаємовідносини з профспілками
• стан економічної кон’юктури
• перспективи розвитку ринку праці

2) Внутрішні:

• структура і цілі організації
• територіальне розміщення
• використовувані технології
• виробнича і управлінська культура

2. Ефективність праці - продуктивність - це її плідністъ, здатність конкретної праці до створення на одиницю часу певної кількості споживчих вартостей.

Рівень продуктивності праці на підприємстві визначається ростом або зниженням показників продуктивності праці залежно до сформованих умов діяльності.

Продуктивність праці є найважлившим економічним показником, який служить для визначення результативності (продуктивності) трудової діяльності як окремого працівника, так і колективу підриємства.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції виробленої одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:

$$В=\frac{V}{T}$$

Де В – виробіток; V – обсяг виробництва продукції; Т – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції і розраховується за формулою:

$$TM=\frac{T}{V}

Показники рівня продуктивності праці розраховуються і аналізуються на всіх рівнях керування підприємством за певні порівняльні періоди часу.

Для обліку часу при визначенні продуктивності праці і їх резервів зростання необхідно знати структуру календарного фонду робочого часу і втрати робочого часу.

Організація праці на підприємстві покликана створювати нормальні для людини умови праці і одночасно системи праці, що підвищують дохід підприємства.

3. Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів:

• обороту робочої сили по прийому (К_оп.):

  $$К_{оп.} = \frac{Ч_{п}}{Ч_{сс}}$$

  Де: Ч_п – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол.; Ч_сс – середньоспискова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.;

• обороту робочої сили по звільненню (К_оз):

  $$К_{оз} = \frac{Ч_{зв.заг}}{Ч_{сс}}$$

  Де: Ч_зв.заг – загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол.;

• коефіцієнту плинності (К_пл):

  $$К_{пл} = \frac{Ч_{зв}}{Ч_{сс}}$$

  Де: Ч_зв – чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних з виробництвом, чол.