Економіка Підприємства

Спеціальність 071 "Облік і оподаткування"

Header image

Лекція №3

Тема: Класифікація персоналу. Поняття нормування праці.

Література

Основна

  1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
  2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

  1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
  2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

  1. Трудові ресурси підприємства.
  2. Класифікація персоналу підприємства.
  3. Нормування праці.

1. Під працею як фактором виробництва маються на увазі будь-які розумові та фізичні зусилля, що докладають працівники підприємства в процесі господарської діяльності. При вивченні праці як фактора виробництва необхідно розрізняти поняття трудові ресурси і кадри підприємства.

Трудові ресурси являють собою частину працездатного населения від 16 до 54 років - жінки, від 16 до 59 років - чоловікии.

Кадри підприємства - це трудящі, які постійно берутъ участь у виробничо-господарсъкій, комерційній і фінансовій діялъності, які пройшли певну професійну підготовку і маютъ досвід роботи.

2. Для будь-якої діяльності підприємства необхідний певний професійний і кваліфікований склад його працівників. В основу класифікації кадрів покладений принцип участі у виробничому та іншому видах діяльності груп працівників.

Залежно від характеру функцій, що виконуються, виділяються наступні категорії персоналу: робітники (включаючи молодший обслуговуючий персонал та охорону), службовці (у складі яких виділяють конторський, обліковий і інший персонал), керівники та фахівці.

Керівники - працівники, що займаютъ посади керівників підприємства (директор, майстер, головний фах1вець тощо).

Фахівці - працівники, що здійснюють організацію виробничого процесу (інженер, економіст тощо).

Службовці - працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування (агент, діловод, секретар, статист тат.).

Більш численна и основна категорія персоналу — робітники, які безпосередньо беруть участь у виробництві продукції, а також у ремонті і обслуговуванні устаткування, роблять переміщення предметів праці, готової продукції тощо.

Класифікація кадрів за принципом участі в діяльності підприємства:

  • виробничий персонал (робітники основних виробничих цехів;
  • робітники допоміжних та обслуговуючих цехів;
  • робітники підсобних та побічних цехів;
  • робітники заводських лабораторій та дослідницьких установок .

Робітники організації та господарств непромислового характеру, які входять до складу підприємства. Професія характеризує уміння працівника виконувати певний вид роботи, що потребує особливого комплексу знань і практичних навичок.

Усередині професії розрізняють спеціальності, що потребують додаткових спеціальних знань і навичок за професією. Наприклад: професія слюсаря мае такі спеціальності: слюсар-складальник, слюсар-інструментальник і т.д.

Під кваліфікацією треба розуміти сукупність знань і умінь, що дозволяють виконувати роботи різної складності у виробничому и інших видах діяльності. Обов'язковим і найбільш істотним елементом кваліфікаці є Професійно-кваліфікаційний склад основних виробничих працівників, у т.ч. робітники, звичайно, специфічний для кожного підприємства.

Істотне значення має класифікація кадрів за:

  • професіями,
  • спеціальностями.

За ознакою кваліфікації робітники підприємств поділяються на чотири групи;

  • Некваліфіковані, що не мають ніякої спеціальності і підготовки;
  • Малокваліфіковані з підготовкою в кілька тижнів;
  • кваліфіковані - 2-2,5 року подготовки;

Висококваліфіковані — багато років навчання виробничої роботи Наявність некваліфікованих робітників є наслідком низъкого рівня механізації допоміжних робіт (навантаження і розвантаження, ремонтів та інші роботи). Залежно від того, які права мають працівники підприємства стосовно його майна, їх можна розділити на власних і найманих.

Власник - це працівник, що бере участь у господарській діяльності підприємства особистою працею і власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).

Найманий рабітник — працівник що бере участь у господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.

Крім того, у господарській діяльності підприємства можуть брати участь сумісники а також працівники що виконують роботи підприємству від інших суб’єктів господарювання.

Сумісник— працівник підприємства (власник, найманий), який має місце основної роботи на іншому підприємстві.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний відосновної роботи час на тому ж або іншому підприємстві в уставові, організації або в громадянина по найманню. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основої роботи не потрібно.

Склад кадрів підприємства можна розглядати за співідношенням окремих категорій працівників загальної кількості їх певного класифікаційного виду. Це співвідношення прийнято називати - структурою кадрів підприємства.

Організаційна структура - це склад персоналу за структурними підрозділами підприємства. Угрупування персоналу за віком, статтю, нацюнальністю, освітою та інш. можна об’єднати в комплексний вид — соціальну структуру.

3. Організація праці включає як необхідний складовий елемент нормування праці. Метою нормування праці є визначення необхідних витрат і результатів праці, встановлення співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування. Необхідними вважаються витрати і результати, що відповідають найбільш ефективним варіантам організації праці, виробництва і керування.

Нормування праці на підприємстві забезпечуе:

  • визначення планової трудомісткості виготовлення окремих деталей, вузлів і виробу в цілому;
  • розрахунок необхідної чисельності працівників як за професіями, так і за кваліфікацією;
  • оцінку результатів праці, встановлення фондів заробітної плати і матеріального заохочення;
  • оцінку ефективності від упровадження нової техніки;
  • обгрунтування плану підвищення продуктивності праці;
  • розрахунок виробничих програм цехів, ділянок, груп, окремих робочих місць;
  • визначення кількості необхідного устаткування;
  • оцінку організаційного рівня робочих місць при проведенні атестації і розробці оптимальних варіантів їх організації і обслуговування.

Норми праці є основою планування і організації виробництва, оплати праці, стимулюванняі росту його продуктивності.

Види норм

Для нормування праці використовуються нормативи і єдині (типові) норми. На підприємствах розраховуються (визначаються) і встановлюються норми часу, трудомісткості операції, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, а також нормовані завдання.

Основне місце в нормативних матеріалах по праці приділяється нормам часу.

Норма часу - тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт.

Норма часу обслуговування робочого місця - час, який витрачається робітником на догляд за устаткуванням і підтримку робочого місця в нормальному стані. Він, у свою чергу, підрозділяється на:

  • час на технічне обслуговування (догляд за устаткуванням при виконанні даної роботи: заміна зношеного інструмента, збирання стружки та ін.);
  • час на організаційне обслуговування (догляд за робочим місцем, зв'язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни: розкладка і збирання інструмента на початку і в кінці зміни, змащення устаткування та ін.).

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за певний час. Норма обслуговування - кількість виробничих об'єктів (робочих місць, одиниць устаткування), які працівник відповідної кваліфікації повинен обслужити протягом одиниці робочого часу.

Норма чисельності, Нч, визначає чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідних для виконання даного обсягу робіт.

Нормоване завдання встановлює необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані бригадою за даний відрізок часу. На відміну від норми виробітку нормоване завдання може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й у нормо-годинах, нормо-карбованцях.

Норма керованості визначає кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівникові. Таким чином, для раціональної організації виробництва використовується система норм праці, що відображають різні сторони трудового процесу.

Методи спостереження за робочим часом:

  1. фотографія робочого часу (систематизоване вивчення шляхом спостереження і вимірювання всіх без винятку витрат робочого часу протягом повного робочого дня чи деякої його частини. Процес праці розділяється на окремі операції і послідовно вимірюють тривалість кожної з них протягом робочої зміни. Завдання – виявлення втрат робочого часу і визначення шляхів їх усунення.);
  2. фотографія виробничого процесу;
  3. хронометраж (вивчення операцій шляхом спостереження і вимірювання витрат робочого часу на виконання окремих елементів оперативної роботи, які повторюються під час виробництва кожної одиниці продукції.)

1. Дійсний річний фонд часу визначається за формулою:

$$Ф_{д}=Ф_{н}(1-\frac{В_{ч}}{100})$$

Де: Фн – номінальний фонд часу роботи;

Вч – витрати робочого часу, до яких відносить відсутність на робочому місці:

  • 3% під час хвороби;
  • 1% під час виконання державних та громадських обов’язків;
  • 3-5% інші витрати часу.

2. Номінальний річний фонд часу визначається за формулою:

$$Ф_{н}=((Д_{к}-Д_{в}-Д_{відп.}-Д_{св})*Т_{зм}-Д_{пер.с}*1год)К_{зм}$$

Де: Дк – кількість календарних днів; Дв – кількість вихідних днів; Двідп.– кількість днів відпустки; Дсв – кількість святкових днів; Тзм – тривалість зміни, год.; Дпер.с – кількість передсвяткових днів; Кзм – кількість змін.

3. Чисельність основних робітників-відрядників можна визначити за трудомісткістю програми:

$$Ч_{осн.роб.}=\frac{Т_{сум.}}{Ф_{д}*К_{вн}}$$

Де Тсум. – сумарна трудомісткість виробничої програми, н.-год.; Фд – дійсний фонд часу роботи одного середньоспискового робітника, год.; Квн – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

4. Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів:

  • обороту робочої сили по прийому (Коп.):

    $$К_{оп.} = \frac{Ч_{п}}{Ч_{сс}}$$

    Де: Чп – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол.; Чсс – середньоспискова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.;

  • обороту робочої сили по звільненню (Коз):

    $$К_{оз} = \frac{Ч_{зв.заг}}{Ч_{сс}}$$

    Де: Чзв.заг – загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол.;

  • коефіцієнту плинності (Кпл):

    $$К_{пл} = \frac{Ч_{зв}}{Ч_{сс}}$$

    Де: Чзв – чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних з виробництвом, чол.