Економіка Підприємства

Спеціальність 071 "Облік і оподаткування"

Header image

Лекція №8

Тема: Виробнича потужність підприємства.

Література

Основна

  1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
  2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

  1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
  2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

  1. Поняття виробничої потужності.
  2. Види виробничої потужності.
  3. Показники розрахунку виробничої потужності.

1. Одним з найважливіших показників, що характеризують можливості підприємства, є його виробнича потужність — максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку і перероблення сировини або виконання певних робіт, послуг) за одиницю часу (зміна, доба, місяць, рік) у визначеній номенклатурі й асортименті при повному завантаженні устаткування і виробничих площ з урахуванням прогресивної технології та організації виробництва.

Не слід ототожнювати поняття "виробнича потужність" і "виробнича програма". Якщо перше визначає те, на що здатне підприємство, його потенціал, то друге — лише ступінь освоєння потужностей у відповідному періоді.

Потужність підприємства, як і план виробництва, визначається в одних і тих самих одиницях виміру. Одиниці виміру обумовлені характером виробництва, галузевою належністю. У більшості випадків застосовуються натуральні й вартісні вимірники.

За широкого асортименту випуску продукції потужність може визначатись тільки вартісним показником. Як правило, потужність визначається двома вимірниками:

  • у чисельнику — натуральні показники за видами продукції;
  • у знаменнику — вартісний показник.

2. Розрізняють такі види потужності підприємства:

  1. проектну,
  2. поточну(планову),
  3. резервну.

Проектну потужність визначають у процесі проектування будівництва нового, реконструкції чи розширення діючого підприємства.

Поточна (планова) потужність визначається періодично відповідно до зміни умов виробництва (змінюється продуктивність устаткування, номенклатура випуску продукції).

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях економіки, таких як електроенергетика, газова промисловість, транспорт, у галузях з перероблення сільськогосподарської сировини.

Резервна потужність використовується у тому разі, коли виникає термінова додаткова потреба у продукції (роботах чи послугах) перелічених галузей.

Величина потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників: склад устаткування, його кількість за видами та структура; техніко-економічні показники використання норми (продуктивності) устаткування, виробничих площ; номенклатура й асортимент продукції (послуг), їх трудомісткість за умови використання даного складу устаткування; фонд часу роботи устаткування (режим роботи підприємства) тощо.

3. Розрахунок виробничої потужності. Розрахунок потужності — важлива частина обґрунтування плану виробництва (надання послуг) підприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції (надання послуг), складаються баланси потужностей, визначаються обсяги капітальних вкладень.

Виробничі потужності розраховуються відповідно до галузевих основних положень, що відображають особливості конкретної галузі. Водночас існують загальні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств:

  1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність установлюється окремо за кожним видом продукції. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництв.
  2. 2. Виробнича потужність підприємства визначається за показниками потужності провідних цехів основного виробництва , потужність цехів — за показниками потужності провідних дільниць (ліній). Потужність дільниць розраховується за даними пропускної спроможності провідних груп устаткування. Провідними є ті цехи (дільниці), які виконують головні техно¬логічні процеси і мають найбільшу питому вагу в загальній трудомісткості виготовлення продукції. Наприклад, для підпри¬ємств чорної металургії до таких цехів відносять доменні, стало-плавильні, прокатні цехи; для машинобудівних та верстатобудівних — механічні, складальні; текстильної — прядильно-ткацькі.
  3. У розрахунок виробничої потужності підприємства включається все діюче і недіюче устаткування, установлене на початок року; устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах у плановому році; понаднормативне резервне устаткування; у розрахунок потужності не входить резервне устаткування, а також устаткування допоміжних цехів та технічних служб.
  4. 4. Виробнича потужність повинна розраховуватись на основі технічних або проектних норм продуктивності устаткування, виробничих площ з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва і праці. При визначенні прогресивних норм використання устаткування необхідно враховувати, що можливості цього використання значною мірою залежать від номенклатури та трудомісткості продукції, яка виготовлятиметься на цьому устаткуванні, від якості перероблюваної сировини і матеріалів.
  5. Для розрахунків виробничої потужності підприємствавизначають фонди часу роботи устаткування: календарний, режимний і дійсний (максимально можливий). Для кожної одиниці устаткування календарний фонд часу (Фк) обчислюється як добуток числа календарних днів у розрахунковому періоді на кількість годин у добі.

Річний календарний фонд становить: Фк; = 24 х 365 = 8760 год.

Режимний фонд (Фр) дорівнює календарному фонду за вирахуванням невідпрацьованого часу у вихідні, святкові, передсвяткові дні та у невідпрацьовані зміни:

$$Ф_{р} = ((Д_{к} – Д_{в} – Д_{св})*Т_{зм} – Д_{пер.с}*ТН)*К_{зм}$$

де Тзм — тривалість зміни; Дк — число календарних днів у періоді; Дв — число вихідних днів у періоді; Дсв — число святкових днів у періоді, що не збігаються за датою з вихідними днями; ТН — кількість неробочих годин у передсвяткові дні; Дпер.с — кількість передсвяткових днів; К — кількість змін роботи одиниці устаткування.

Для підприємств, яким властивий неперервний характер виробництва, режимний фонд роботи устаткування дорівнює календарному фонду.

Дійсний фонд часу (Фд) — це максимально можливий фонд роботи устаткування при заданому режимі за вирахуванням планових витрат часу на капітальний та поточний ремонти.

Для підприємств з неперервним характером виробництва він становить:

$$ Фд= Фк – (Рк + Рп)$$

для підприємств з дискретним характером виробництва:

$$Фд= Фр – (Рк + Рп)$$

де Рк , Рп — планові витрати часу відповідно на капітальний та поточний ремонти.

6. У загальному вигляді виробнича потужність групи однакового технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції розраховується за формулою

$$ВП = Пу*Фд*Куст $$

або

$$ ВП = \frac{Фд*Куст}{То}$$

ВП — виробнича потужність; Пу — продуктивність (норма виробітку) устаткування у відповідних одиницях виміру певної продукції; Куст - середньорічна кількість устаткування певного виду; То — трудомісткість виготовлення одиниці продукції (норма обробітку), надання послуг, перероблення сировини.

Виробнича потужність для потокової лінії визначається за такою формулою:

$$ВП = \frac{Фд}{Ч}$$

де Ч — такт потокової лінії (характеризує кількість часу на випуск одиниці продукції).

Розраховуючи потужності підприємства, особливу увагу приділяють перевірці відповідності потужності провідних основних цехів (дільниць) потужності допоміжних. Якщо виявляється їх невідповідність, то на підприємстві розробляються необхідні організаційно-технічні заходи з метою усунення "вузьких місць", котрі виникають унаслідок відставання пропускної спроможності окремих груп устаткування допоміж-ного виробництва від пропускної спроможності провідної групи устаткування, що виконує основні технологічні операції. Слід зазначити, що вибірковий розрахунок потужності допоміжних цехів здійснюється час від часу.

Завершується визначення потужності підприємства складанням балансу, для цього використовують такі поняття, як вхідна і вихідна виробнича потужність.

Вхідна виробнича потужність — це потужність на початок планового року, що є у розпорядженні підприємств.

Вихідна виробнича потужність — це величина потужності на кінець планового року. Складання балансу виробничої потужності відбиває усі зміни її величини, які відбуваються протягом року, і дає можливість визначити, з якою потужністю підприємство вийде на кінець року:

$$ВПвих= ВПвх + ВПтп +ВПрр ± ВПна - ВПвиб,$$

Де ВПвих — вихідна виробнича потужність; ВПвх — вхідна виробнича потужність; ВПтп — приріст потужності за рахунок технічного переозбро¬єння та здійснення інших організаційних заходів; ВПрр — приріст потужності за рахунок реконструкції і розширення підприємства; ВПна — збільшення (+) або зменшення (-) потужності в результаті змін у номенклатурі та асортименті виготовлюванс-ї продукції (зменшення або збільшення трудомісткості виробів); ВПвиб— зменшення потужності внаслідок її вибуття. "Для визначення відповідності виробничої потужності виробничій програмі розраховують середньорічну потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

$$ВП = \frac{ВПвх + ВПв*tв}{12} – \frac{ВПвиб*(12-tвиб)}{12}$$

де ВП — середньорічна виробнича потужність; ВПвх — введена виробнича потужність у плановому році; ВПв— виведена виробнича потужність у плановому році; tв, tвиб — кількість повних місяців використання відповідно введених і виведених потужностей у плановому році.

Важливим показником використання виробничого потенціалу підприємства є коефіцієнт використання виробничої потужності. Він визначається відношенням фактичного (планового) випуску продукції за рік до середньорічної виробничої потужності:

$$Квп=\frac{Q}{ВП}$$

де Q — обсяг фактично виготовленої продукції за рік у натураль¬них чи вартісних показниках; ВП — середньорічна виробнича потужність у тих самих одиницях виміру.

Величина коефіцієнта використання виробничої потужності залежить від ступеня використання основних фондів (зокрема, устаткування) підприємства.