Економіка Підприємства

Тема: Поняття та особливості формування виробничої програми.

Література

Основна

1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

1. Виробнича програма, її сутність та основні поняття.
2. Планування виробничої програми.
3. Виробнича потужність, її місце і роль у виробничій програмі підприємства.

1. Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

Отже, виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

• правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача; повного ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
• обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

• план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);
• план збуту продукції;
• розрахунок виробничої потужності. В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції.

На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

• технічного розвитку й організації виробництва;
• підвищення економічної ефективності виробництва;
• капітальних вкладень;
• капітального будівництва;
• матеріально-технічного забезпечення;
• праці та кадрах;
• собівартості, прибутку та рентабельності;
• фондів економічного стимулювання;
• соціального розвитку;
• заходів з охорони природи;
• фінансового.

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

• характеристика пропонованої продукції;
• оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;
• стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

• на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;
• державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву ( при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);
• державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);
• портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв’язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);
• частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах.

Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

2. При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:

• перспективний план виробництва продукції і послуг;
• результати вивчення поточного попиту на продукцію;
• державний контракт і держане замовлення на продукцію підприємства (за умови їх наявності);
• прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;
• договори на виробництво та поставку продукції, що укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
• дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;
• заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;
• заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства.

Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Її важливість визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатна задовольнити наявні потреби.

На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Розподіл річних завдань за кварталами або місяцями необхідно здійснювати з урахуванням таких факторів:

• встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;
• збільшення випуску продукції за рахунок приросту і поліпшення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;
• терміну введення в експлуатацію нових потужностей та обладнання;
• забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;
• підвищення серійності (масовості) виробництва;
• числа робочих днів у кожному кварталі;
• можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
• зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню науки і техніки, та таких, що не мають попиту, і заміна їх новими;
• сезонності та змінності роботи;
• сезонності збуту продукції.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

• визначення номенклатури та асортименту продукції, яка випускається;
• розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;
• обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва.

Потреба у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі.

Виробнича програма цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств — державних замовників.

Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів.

Відповідальність замовників і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами та законодавством України. Державне замовлення є престижним для підприємства й отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, що забезпечують ефективніше його виконання. Отже, виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною. Таким чином, оптимальна виробнича програма — це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм. Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

• визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції;
• визначення економічної межі нарощування виробництва;
• планування оптимальної структури номенклатури продукції.