Економіка Підприємства

Спеціальність 071 "Облік і оподаткування"

Header image

Лекція №18

Тема: Структура цін. Методи ціноутворення.

Література

Основна

  1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
  2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ: Знання, 2005р.

Додаткова

  1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
  2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.

План лекції

  1. 1. Ціна та функції цін.
  2. Структура цін.
  3. Методи ціноутворення.

1. Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того до складу ціни можуть входити: акцизний збір, ПДВ, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Функції ціни:

  1. обліково-аналітична (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування);
  2. стимулююча (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, НТП, оновленню асортименту);
  3. розподільча (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві);
  4. регулююча (здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією).

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

2. Усі ціни поділяються на виробничі та споживчі.

Виробничі ціни – це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

Гуртові ціни – це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товару. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію.

Кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни – ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

Роздрібні ціни – ціни, за якими населення купує товари.

За способом встановлення ціни поділяються на:

  • Державні (фіксовані і регульовані);
  • Договірні;
  • Вільні;
  • Ввізні.

В основі формування гуртових та роздрібних цін лежить собівартість продукції. При формуванні гуртової ціни підприємство до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, ПДВ, АЗ.

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки э гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги і т.д.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов’язані з виробництвом і збутом продукції.

На рівень цін впливає ринкова кон’юнктура :

  • державне регулювання цін;
  • конкуренція виробників;
  • співвідношення попиту і пропозиції;
  • купівельна спроможність грошей;
  • якість товару та інш.

3. Методи ціноутворення:

  1. метод „витрати + прибуток”. За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:

    $$Ц = С + П, грн.,$$

    С – собівартість продукції, грн.; П – величина прибутку в ціні, грн..

    Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи з міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. Застосування цього методу обмежене.

  2. Отримання цільової норми прибутку – метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановлені ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:

    $$Ц = Взм + \frac{Впост + Пзаг}{N}, грн.,$$

    Взм – величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.; Впост – постійні витрати на дану продукцію за певний період, грн.; Пзаг – загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції,грн.; N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

  3. Оцінка споживної вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Має певний ризик внаслідок завищення або заниження ціни.
  4. Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів.
  5. Метод „очікуваного прибутку” найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанс виграти боротьбу за контракт.
  6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів (невпевненість виробника у тривалому успіхові продукції).