Економіка Підприємства

Спеціальність 071 "Облік і оподаткування"

Header image

Самостійна робота №7

Тема: Структура інвестицій та напрямки їх використання.

Мета: Вивчитисутність інвестицій. Вивчити структуру інвестицій підприємства. Ознайомитися з напрямками використання інвестицій підприємства.

План самостійної роботи

  1. Інвестиції підприємства та їх структура.
  2. Напрямки використання інвестицій.

Питання для самоконтролю

  1. Cутність інвестиції.
  2. Структура інвестицій.
  3. Дати характеристику галузевій структурі.
  4. Дати характеристику територіальній структурі.
  5. Дати характеристику технологічній структурі.
  6. Дати характеристику відтворювальній структурі.
  7. Дати характеристику структурі за формами власності.
  8. Напрямки використання інвестицій.

Література

Основна

  1. Бойко В.В. Економіка підприємства України – Д.,1997р.
  2. Шегда А.В. Економіка підприємства – Київ:Знання, 2005р.

Додаткова

  1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства – К.;1995р.
  2. Бойчик І.М. Економіка підприємства – Київ: Каравела, 2002р.
  3. Єщенко П.С. Сучасна економіка – К.: Вища школа, 2005 р.

Завдання

Дати письмову відповідь на питання до самоконтролю

Контроль

Семінарське завдання №3

Опорний конспект

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Внутрішні інвестиції – це вкладання капіталу однієї країни в підприємства цієї самої країни.

Зовнішні інвестиції – це вкладення в підприємства іноземного капіталу.

Усі внутрішні та зовнішні інвестиції можуть бути приватними або державними. Прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном. Їх величина дорівнює не менш як 10 % вартості того чи іншого проекту.

Портфельні інвестиції – закордонні інвестиції розміром до 10 % вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою.

Фінансові інвестиції – інвестиції, які означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємством або державою.

Реальні інвестиції – це вкладання капіталу в різні сфери і галузі економіки з метою оновлення існуючих і створених нових благ. Реальні інвестиції називають капітальними вкладеннями.

За функціональною спрямованістю розрізняють валові і чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об`єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення – витрати лише на розширене їх відтворення.

Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку їх структуру:

  • галузеву;
  • територіальну;
  • технологічну;
  • відтворювальну;
  • структуру за формами власності.

Галузева структура характеризує розподіл капітальних вкладень по галузях і видах виробництв.

Територіальна структура – це співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни.

Технологічна структура – це співвідношення між основними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.

Відтворювальна структура – відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів.

Структура за формами власності – свідчить про значне переважання державних інвестицій над приватними. Поки що вони є домінуючими, але з ростом приватизації, акціонуванням державних підприємств має зростати частка приватного капіталу в загальному його обсязі.

Для оцінки ефективності реальних інвестицій (проектів) підприємства використовують систему принципів і показників, що визначають ефективність вибору для реалізації окремих реальних інвестиційних проектів.

Основними з показників є:

  • Строк окупності.
  • Облікова прибутковість.
  • Чистий приведений ефект.
  • Внутрішня прибутковість.
  • Модифікована внутрішня прибутковість.
  • Індекс рентабельності.

Крім цього здійснюється:

  • Оцінка грошових потоків.
  • Оцінка інвестиційного ризику.
  • Формування оптимального інвестиційного бюджету.

З урахуванням необхідності подолання подальшого спаду виробництва й обмеженості фінансових можливостей держави інвестиційну політику передбачається здійснювати на основі наступних принципів:

  • послідовна децентралізація інвестиційного процесу шляхом розвитку різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджень підприємств для фінансування їхніх інвестиційних проектів;
  • державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій;
  • розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державне фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення строго відповідно до федеральних цільових програм і винятково на конкурентній основі;
  • посилення державного контролю за цільовою витратою засобів федерального бюджету;
  • удосконалювання нормативної бази з метою залучення іноземних інвестицій;
  • значне розширення практики спільного державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів.